Шешлюк О. С.,

Асистент (аспірант) кафедри економіки праці та менеджменту

Національного університету харчових технологій,

м. Київ, Україна

 

Тенденції впровадження дистанційної роботи у сферу харчової промисловості

Зміни соціально-економічної ситуації в Україні та окремих регіонах дуже впливають на стан ринку праці. На нього також впливають глобалізація економіки, збільшення конкуренції на міжнародному рівні, розвиток інформаційної та технологічної інфраструктури, перспектива вступу до ЄС. Основною тенденцією на ринку праці країни і окремих її регіонів протягом останнього десятиліття є поширення нестандартних форм зайнятості.

 

Одним з напрямків, які найшвидше розвиваються, є дистанційна робота. Це така форма організації діяльності працівника або індивідуального підприємця, яка дозволяє виконувати свої обов’язки віддалено, із застосуванням сучасних інформаційних і комунікаційних засобів зв’язку. Стрімкий розвиток саме цього напряму пояснюється багатьма факторами, основні з яких — демографічні зрушення в структурі економіки, вдосконалення інформаційних технологій, зростання мобільності трудових ресурсів, підвищення їх професійного рівня. Світова економічна криза збільшила бажання роботодавців економити на постійних витратах, переводячи певну частину працівників на віддалену роботу, що дозволяє підвищити їм підвищувати власну конкурентоспроможність.

 

Засновником концепції дистанційної роботи вважається Джек Ніллес. Він був одним з перших, хто розробив концепцію віддаленої роботи (в той час вона називалася «телеробота»). У 1972 році Джек Ніллес висловив ідею, завдяки якій, на його думку, можливо було не тримати штат працівників у офісі, тому що, завдяки сучасним засобам зв’язку є можливість підтримувати контакт між співробітниками на відстані. Незабаром він застосував свою ідею на практиці. Вона полягала в тому, що комунікація між працівниками здійснювалася за допомогою телефонії. Для того щоб, мати можливість перевірити свою теорію на реальній практиці, Джек Ніллес проводив в Університеті Південної Каліфорнії свої експерименти, де завдяки його результатам він склав доповідь та мав можливість отримати від американського наці. фонду фінансування науки кошти на фінансування.

 

Також варто зазначити, що влада виявила зацікавленність до впровадження та розвитку цієї ідеї — телероботи, так як вона побачила в цьому вирішення однієї головної проблеми для неї, а саме транспортної проблеми, що дуже сильно відчувалася в містах. Ця організація праці мала змогу надати дозвіл вирішувати перелік цих питаннь, а також, мала можливість забезпечити працею населення, які знаходились віддалено, переважно, в сільських районах. В 1979 році праці вченого зацікавили голову спец. Комітету з економічного розвитку США. Цим головою на той час був — Френк Скіфф. Він продовжив ідеї Джека Ніллеса та вигадав новий термін «flexiplace», що означає — «гнучке робоче місце» [1].

 

Серед вітчизняних вчених, які вивчали проблему «дистанційної» зайнятості, були присвячені наукові праці таких вчених в сфері економіки: І. Бондар, І. Моторної,  Н. Куцай О. Волкова, Є. Лібанової, А. Колота, Г. Салахєєвої, Т. Буроменко, М. Лудани та інші. Також варто зазначити, що юридичним аспектам таких праць, свою увагу приділяли наступні фахівці: В. Васильєв, Д. Андрейцев, М. Беляєва,І. Кисельов,  А. Лушніков, Н. Алімова, М. Лушнікова, Д. Морозов, М. Шабанова, І. Погодіна, О. Коркін, В. Сойфер та інші.

 

Наприклад, І.Кисельов, який під таким терміном «дистанційна праця», мав розуміння про різновид труд. діяльності, яку можно було би виконувати в місті, але на віддаленому розташуванні, що виключає таку можливість, як спілкування керівництва з працівниками  та працівників з співпрацівниками [2, с. 123]. І. Бородін визначав її, як процес виконання цієї роботи співробітником за межами офісу, завдяки таким шляхом як телекомунікаційні засоби зв’язку [3, с. 14]. Macmillan Dictionary, дає нам пояснення, що, під «дистанційним» працівником, нам потрібно мати розуміння про особу, що працює віддалено, тобто — вдома, використовуючи при цьому телефон, комп’ютер, єлектронну пошту, факс, тощо, що дозволяє спілкуватися не лише с покупцями, а й офісом  в цілому. [4].

 

Варто зазначити, що у світовій практиці не так давно почався процес відтоку офісних співробітників. Невеликим поштовхом в цьому процесі стала фінансова криза 2008 року, але все-таки світові тенденції комп’ютеризації також мали вплив.

 

Розвиток інтернету та інтернет-технологій дав можливість деяким категоріям працівників зменшити частоту появи в офісі і навіть повністю перейти на віддалену роботу. До прикладу, якщо розглядати поширення фрілансу на просторах СНД, то популярність такого виду зайнятості зросла разом з появою мережі Інтернет. Одними з перших віддалених стали професії програміста, дизайнера та журналіста.

 

Компанії або окремі фізичні особи наймають дистанційних працівників для виконання певних окремих разових завдань, а іноді і для постійної співпраці на певний, довгостроковий період. При цьому такий співробітник може знаходиться в іншому місті або навіть в іншій країні.

 

Все більше корпорацій та маленьких підприємств віддають перевагу дистанційним працівникам, що працюють віддалено, більше ніж своїм офісним підлеглим. Аутсорсингові послуги, в широкому сенсі цього слова, починають завойовувати світ. І спричинено це не лише більш раціональними матеріальними витратами замовників. Ринок дистанційної праці настільки різноманітний, що під абсолютно будь-яке завдання можна знайти виконавця, який підійде по всіх параметрах (ціна, строки, професійні навички та можливості, тощо). Найпоширенішими співробітниками для віддаленої роботи є:

 

  • програмісти;
  • дизайнери та журналісти;
  • бухгалтери;
  • перекладачі;
  • фотографи та художники;
  • копірайтери;
  • юристи;
  • психологи та тренери;
  • ріелтори;
  • маркетологи;
  • менеджери;
  • актори;
  • моделі.

 

Але, крім цього дослідження показали, що не всі професії можна конвертувати в віддалений формат, наприклад, такі як лікарі, поліцейські, пожежники, тощо. Хоча, є випадки, коли лікарі можуть надавати консультації віддалено своїм пацієнтам, а вчителі проводити заняття, наприклад, по скайпу.

 

Загалом, дистанційні працівники діють у всіх сферах економіки. Креативні студії, в класичному розумінні (дизайн, програмінг, копірайтинг, менеджмент і т.д.) стають історією, а на їх місце приходять дистанційні працівники, які створюють команди і групи в межах біржі віддаленої роботи. Помічено, що попит на дистанційних працівників виріс на 58% за останні кілька років. Дистанційна робота в цьому випадку виступає як додаткове джерело доходів. Розвиток дистанційної роботи — це раціональний напрям розвитку, який веде до диверсифікації доходів, а значить, в майбутньому зможе забезпечити незалежного фахівця від матеріальної скрути.

 

Окремо варто зазначити про перспективи впровадження дистанційної роботи у сферу харчової промисловості. Перш за все, на підприємствах харчової промисловості, ефективно було б управляти персоналом у віддаленому режимі. Такий режим керування працівниками допоміг би економніше витрачати час управляючим працівникам. Більш того,  окремі процеси варто було б автоматизувати таким чином, щоб управляти ними з будь-якого місця, тобто дистанційно. Такий напрям також сприяє зменшенню витрат часу та підвищує ефективність та кількісні показники у харчовій промисловості. На додаток, цікавим напрямом впровадження дистанційної роботи у харчову промисловість є найм дистанційних працівників (науковців), які б виконували лабораторні дослідження. Це допомогло б економити матеріальні витрати на оплату праці постійно-діючої стаціонарної лабораторії на конкретному харчовому підприємстві та залучати кваліфікованих та вузько-направлених наукових спеціалістів для окремих завдань.

 

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

 

  1. Vicky Gan. The Invention of Telecommuting. [Ел. ресурс]. — Режим доступу: https://www.citylab.com/life/2015/12/the-invention-of-telecommuting/418047/
  2. Байков А. «Телеработа как одна из разновидностей гибкой занятости в Латвии». [Ел. ресурс]. – Режим доступу: http://www.balticcourse.com/rus/opinion/?doc=48651
  3. Бородин И. «Правовой статус телеработника (в порядке постановки задачи)» / И. Бородин // Трудовое право. – 2008. – № 5. – С. 13-20.
  4. Macmillan Dictionary. [Ел. ресурс]. – Режим доступу: http://www.macmillandictionary.com/dictionary/british/teleworker